Криза надспоживання

[Tetiana]

Щоб бачити перспективи кризи і здолати її, слід зрозуміти суть кризи, правильно її називати, відкрито прогнозувати її розвиток та діяти достатньо широкими засобами для подолання, а не зводити все винятково до монетарних механізмів.

Як виникає криза надспоживання?

Минулі світові кризи були або кризами надвиробництва (як от в 30-тих роках ХХ століття) або кризами перерозподілу капіталу на різних ринках (наприклад, на ринку енергоносіїв у 70-ті роки ХХ століття), або кризами виникнення нових ринків (як от "криза доткомів" в 2000-му році).

Криза перевиробництва, якщо говорити просто, пов’язана з тим, що товарів та послуг виробляється більше, ніж люди можуть купити та спожити. Кризи перерозподілу капіталів в деякому існуючому секторі економіки виникають тоді, коли починається чисто суб’єктивний перерозподіл капіталів між корпораціями та/чи країнами.

Кризи переінвестування виникають тоді, коли на ринок починають виходити нові сектори економіки, де інтенсивні інвестиції через початкову їх штучно роздуту привабливість не підтверджуються зростанням споживання.

Починаючи з 60-тих років ХХ століття кризи перевиробництва починають пом’якшуватися широким розвитком масового кредитування. Але кризи продовжують виникати — вже як результат чисто суб’єктивних спроб перерозподіляти капітали на ринках.


Така криза виникла в 70-ті роки ХХ століття. Коли спроби перерозподілу капіталів нафто-газовими країнами Близького Сходу показують їм, що насправді ніякого перерозподілу не можна зробити, бо зароблені кошти знову тікають туди, де розвиток економіки вищий, вони перестають різко робити такі спроби, хоча і продовжують намагатися перерозподіляти поступово.

Вже починаючи з 80-тих років ХХ століття кризи надвиробництва практично відсутні, а підвищення цін на енергоносії вже не створює криз. Одначе світ починає стикатися з новим типом криз. Чому так відбувається?

Це пов’язано з тим, що в 90-ті роки ХХ століття виникають нові сектори економіки, які геть зовсім не пов’язані з виробництвом матеріальних товарів та послуг — в фінансовому секторі виникають деривативи та так звана Інтернет-економіка.

Деривативи, тобто похідні фінансові інструменти, коли актуальні гроші використовуються одночасно в різних місцях та/або в різний час, і Інтернет-економіка, тобто різні економічні операції через Інтернет, створюють віртуальні гроші, які не підкріплені товарами та послугами, але можуть бути конвертовані в кредитні зобов’язання під застави реальних товарів та послуг.

Так звана "криза доткомів", тобто Інтернет-компаній з окремими Інтернет-адресами, які ведуть електронний бізнес, мала місце в 2000 році, і вона була пов’язана з надмірними інвестиціями в Інтернет-економіку, які не могли бути підтверджені відповідним зростанням споживання чистих Інтернет-продуктів.

Хоча криза і вдарила по Інтернет-економіці, вона не призвела до її повного знищення, просто вимоги до ліквідності Інтернет-проектів підвищилися.

Саме ці віртуальні сектори економіки призводять до збільшення загальної маси грошей, що не підтверджена матеріальними товарами та послугами. Оскільки кількість грошей різко збільшується, виникає можливість для банків видавати все більше кредитів, бо ці гроші знову швидко повертаються в економіку.

Тобто віртуальні гроші через банки обмінюються на кредитні зобов’язання тих, хто хоче витратити ще незароблені гроші на реальні товари та послуги. Це зумовлює повну неможливість криз надвиробництва, і породжує нові можливості для бізнесу — масове шалене, нічим необмежене, кредитування та, відповідно, — споживання.

Тобто деривативи, що були спочатку інструментом міжкорпоративного та міжбанківського ринку, стають інструментами ринку індивідуальних споживачів.

Щоб видавати більше кредитів індивідуальним споживачам, потрібно було серйозно змінити декілька засадничих підходів в усьому світі.

По-перше, переконати корпорації різних секторів економіки, що продавати товари та послуги в кредит не менш вигідно, ніж продавати їх безпосередньо.


По-друге, переконати уряди різних країн, що брати кредити вигідно (бо берете і знімаєте вершки ви, а розплачуються ваші наступники, на яких і вішають усіх собак).

По-третє, створити зв’язку маркетинг-реклама, де маркетинг прогнозує нові потреби, а реклама одразу говорить про те, що у споживача такі потреби вже є, тобто створюється маркетингово-рекламний маховик, який підганяє розвиток споживання.

Все це було зроблено за 90-ті роки ХХ століття. Так було створено світ "інтенсивного розвитку споживання". Реклама просто шаленіє від надмірного втовкмачування у мізки: споживай більше, споживай одночасно багато товарів та декілька послуг; відпочивай не раз на рік, а декілька разів; бери кредити, бери великі кредити, бери декілька кредитів; люби гламур, змінюй менш гламурні речі на більш гламурні.

І споживачі майже всі споживали, брали кредити, любили гламур і хизувалися цим, витрачаючи дедалі більше ще не зароблених грошей.

Так було закладено умови нинішньої кризи.

А тепер — розплата і похмілля. Ця криза — не фінансова і не пов’язана з надвиробництвом у фінансовому секторі. Сам по собі фінансовий сектор не може видавати стільки кредитів, як це відбувається сьогодні, без мартекетингово-рекламного комплексу.

Отже це — системна криза надспоживання (російською — кризис перепотребления, англійською — crisis of overconsumption).

Вона охоплює всі сектори суспільства — виробництво матеріальних та віртуальних товарів та послуг, фінансовий сектор, маркетингово-рекламний комплекс, урядові політики, сфери державних послуг, зокрема, галузь освіти, медицини, пенсійного забезпечення та військову сферу.

А також суспільні очікування, які досі формуються інтенсифікуючою споживання рекламою та неадекватними урядовими заявами про те, що це фінансова криза, та про те, що її можна подолати монетарними засобами.

Чому важливо правильно називати кризу та попереджати про її наслідки?

Здавалося б, ну яка різниця, як цю кризу називати — криза, то й криза, будь-яка криза погана. Але називати кризу "фінансовою" це означає дезорієнтувати людей. Бо вони продовжуватимуть думати, що ця криза пов’язана винятково з негараздами в банках та з курсом валюти. Така дезорієнтація вже призводить до масових фрустрацій, відчаю, депресії і може призвести до поламаних людських доль.

Кризу прямо і відкрито потрібно називати такою, якою вона є — кризою надспоживання. Правильна назва вказує на суть походження кризи і вірно орієнтує людей на дії. Раз це криза надспоживання, то маємо обмежити надмірне споживання

Маємо переглянути мотивації людей до праці. Влада має чесно та недвозначно сказати: ні — розкошам, ні — розвагам, ні — гламуру; обмежте надмірне споживання; якщо ви взяли багато кредитів, поверніть або кредит, або заставу, хоча б частину, а держава — гарантує допомогу банкам щодо інфраструктури реалізації заставних товарів на ринку.

Якщо не зробити цього сьогодні, то вже через місяць матимемо лавиноподібний процес відмови від сплати за кредити.

В ситуації кризи потрібно завжди говорити правду і обов’язково попереджувати про наслідки паніки, що може виникнути від різкої реакції людей на правду. Людям потрібно довіряти інформацію про майбутнє. Більше того, паніка зазвичай виникає від недовіри до влади, а не від адекватно змальованої перспективи розвитку подій.

Чому люди забрали гроші з банків? Тому що публічна позиція влади з цього питання була відсутня, а не тому, що в банків почалися труднощі.

Чому почався ажіотаж на ринку валюти? Через абсолютно непродуману позицію Голови Нацбанку, який заявив, що до Нового року долар буде коштувати 6 гривень, а не через відсутність доларового резерву у Нацбанку. Отже поки що кризу створює влада, а не економічна ситуація як така.
Автори:
Сергій Дацюк, Костянтин Матвієнко

[ukrainer]

абсолютно погоджуюся, що криза - штучна. Більше того, як на мене, вона не тільки не має ніяких реальних підстав для існування в Україні (маю на увазі фінансову кризу), вона є розіграною групою осіб грою в рулетку (тільки вони ще не здогадуються, що грають в російську рулетку), досі їм щастило, і, як кажуть деякі джерела, незначне коло осіб, зрозуміло, що зацікавлених і реально впливових на теперішню ситуацію в державі, вже встигло "заробити" понад 10 млрд. цінних папірців....... шкода тільки, що народу на ситуацію в державі абсолютно начхати.... в усьому світі через вузьку галузеву проблему на вулиці виходять тисячі, а у нас - штучно роздута криза, влада нічого не робить, більше того тільки паразитує... а народ спить...... країна парадоксів.......

[Tetiana]

Анекдот в тему. Спокійно. НЕ ЦЕЙ анекдот.

Пролітала криза над Америкою:
- Ой як класно я тут все зробила!
Пролітала криза над Європою:
- Ой яка я молодець, як я постаралась!
Пролітала криза над Україною:
- Ой-ой-ой-ой...а хто це без мене тут таке наробив...!!!

[ukrainer]

ха-ха, а це вже не смішно шкода що в нас воно так...

[mushka]

а народ спить......

то на запитання:чи пішли б ви на мітинг протесту проти влади за зупинення кризи у країні? Ти відповів ТАК?
Хоча мабуть хоч ТАК, краще ніж ніяк.

Пролітала криза над Україною:
- Ой-ой-ой-ой...а хто це без мене тут таке наробив...!!!

М-да, у кожному жарті є доля жарту. Ну куди правду дінеш?

[Tetiana]

Сьогодні вийшла в магазин купити солі, а там ..Всі купують сіль, причому зкуповують пачками, і продавці в магазині змушені були видавати по одній пачці в руки..а що далі? Сірники зкуповуватимемо?
Завжди під час будь-якої кризи, і будь-якої війни є ті, хто від цього страждають і ті, хто на цьому наживаються

[ukrainer]

Завжди під час будь-якої кризи, і будь-якої війни є ті, хто від цього страждають і ті, хто на цьому наживаються

насправдя тієї ж солі більше ніж предостатньо... інша справа, що створюється штучний дефіцит та як наслідок - ажіотаж навколо... а влада на те не зважає, як бачимо... тобто ніяких державних регуляторних дій не вживається аби запобігти таким абсурдним ринковим ситуаціям.

п.с. я певен, що тобі пачки солі вистачить з головою допоки цей ажіотаж вляжеться...

[Tetiana]

Та я й не планувала купувати більше, просто сіль закінчилася...
Ще до кризи схожа ситуація була з олією, яку всі купували за дорогою ціною, а вона потім подешевшала, або з цукром, який масово зкуповували, про ажіотаж на Вінниччині з цукром розповідали навіть загальноукраїнські телеканали, і всі в один голос говорили, що об'єктивних причин думати що цукор стане дефіцитним товаром немає, але де там..мабуть від того, що люди добре пам'ятають період радянського дефіциту, а підстав довіряти владі немають, от і запасаються про всяк випадок, витрачаючи зайві гроші..

[ukrainer]

погоджуюся з твоєю думкою

[Tetiana]

Криза не для всіх була несподіванкою

[ukrainer]

треба було його у кумедні фотки скинути